Дисертацію присвячено обґрунтуванню системності проявів тембрової семантики альта у творчості харківських композиторів 1960–2000-х років. Вперше в українському музикознавстві здійснено розробку комплексу питань, пов'язаних з відтворенням альтового тембру у його різноманітних жанрових репрезентаціях – концерті, струнному квартеті, сонаті. На тлі широких стилістичних узагальнень та аналізу стану розробки проблеми окреслено специфіку творів за участі альта, представлених харківськими майстрами різних генерацій. Запропоновані дефініції, що постають як базові для розкриття змісту заявленої теми – «темброве амплуа інструмента», «концертно-альтовий стиль». Запропоновано оригінальні класифікації жанрових моделей, що слугують константами індивідуально-стильових рішень у творах, які аналізуються. Доведено, що відібрані для вивчення твори є показовими щодо розкриття тембрової семантики альта у її різних індивідуально-авторських трактуваннях. У цілому проведене дослідження дає підстави відзначити суттєвість внеску харківських композиторів не лише до вітчизняного, але й до світового альтового мистецтва.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат