У дисертації теоретично обґрунтовується та емпірично вивчається проблема релігійних орієнтацій особистості як чинника її саморозвитку. Здійснено порівняльний аналіз поняття «саморозвиток», обґрунтовано специфіку терміну «релігійна орієнтація» співвідносно з «цінностями» та «ціннісними орієнтаціями», охарактеризовано особливості релігійно орієнтованого саморозвитку. Емпірично виокремлено підгрупи респондентів із різними рівнями й типами релігійних орієнтацій: із назагал низькою релігійною орієнтованістю, середньою релігійною орієнтованістю, високою зовнішньою та високою внутрішньою релігійною орієнтованістю. Досліджено специфіку категоріально-смислової структури базових ціннісних орієнтацій осіб із відповідних підгруп.З'ясовано особливості особистісних самоактуалізаційних профілів, специфіку самопізнання, цілепокладання та самовдосконалення респондентів із різними рівнями й типами релігійних орієнтацій. Визначено статистично значущі відмінності між ними за відповідними складовими саморозвитку. Встановлено динаміку релігійних орієнтацій, а також основних показників самоактуалізації, конкретних складових самопізнання, цілепокладання та самовдосконалення, на основі чого продемонстровано значущість саме внутрішньої релігійної орієнтованості як чинника саморозвитку особистості.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат