Об'єкт – політична комунікація у період демократичного транзиту. Мета – встановлення особливостей стратегій іміджевої політичної комунікації як механізму антикризової стабілізації транзитивних політичних систем. Методи – системний і структурно-функціональний методи, неоінституційний підхід, компаративний аналіз, метод ретроспективної реконструкції. Встановлено значення стратегії іміджевої політичної комунікації як процедури визначення політичних цілей трансляції іміджевих повідомлень засобами політичної комунікації. Визначено сутність прогностичного елементу стратегії іміджевої політико-комунікаційної кампанії. Представлено оптимальний алгоритм стратегічної моделі іміджевої політики комунікаційної кампанії. Розвинуто концептуальне обґрунтування стратегічної координації політико-комунікаційного забезпечення демократичних реформ в умовах інформаційного впливу іноземних держав. Обґрунтована розробка менеджерської структури реалізації антикризової політико-комунікаційної стратегії. Уточнено оптимальну модель антикризової політичної комунікації для сучасної України. Обґрунтовано системний характер розробки, формування і поширення політичного іміджу як особливого різновиду політичної діяльності. Розкрито функціональний зміст іміджевих політичних комунікацій і можливості прогнозування впливу комунікаційних політичних повідомлень на функціонування політичних інститутів і процесів. Сфера – розробка, корегування та вдосконалення стратегій іміджевої політичної комунікації, навчальний процес.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат