У дисертації визначаються когнітивні та семіотичні властивості образності природних стихій у сучасному англомовному поетичному дискурсі з виходом у площину її мультимодального конструювання, зокрема з позицій екопоетики. У сучасному англомовному поетичному дискурсі образність природних стихій є смисловим комплексом розмаїття поетичних образів, основними фокусами якого є образи першоелементів буття вогню / fire, води / water, повітря / air та землі / earth. Ці фокуси, як смислові домінанти образності природних стихій, є відправною точкою конструювання образів транквільних станів природи, природних катастроф, глобального потепління та змін клімату. Образ природної стихії визначається як мультимодальний конструкт, що включає у себе передконцептуальну, концептуальну, вербальну й невербальну площини. Кожна площина структурується ознаками різного ступеня категоризації, або абстрагування. Образність природних стихій є екологічним кодом, у знаках якого (складниках образів природних стихій) зафіксовано універсальні та етноспецифічні знання про природу, її явища та стани, ставлення людини до природи. За параметром ступеня новизни, образи природних стихій розмежовуються на архетипні, стереотипні, ідіотипні та кенотипні. За концептуально-семантичним критерієм образність природних стихій включає чотири типи: образи транквільних станів природи, образи природних катастроф, образи глобального потепління і змін клімату. За формальним критерієм усі образи природних стихій поділяються на інтердискурсивні, інсталяційні, дигітальні, дигіталізовані мультимодальні образи природних стихій. Ключові слова: образність природних стихій, образи природних катастроф, образи глобального потепління, екологічний код, мультимодальний конструкт, полікодове знакотворення.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат