Дисертація присвячена дослідженню юридичної природи Всесвітньої організації охорони здоров'я. У роботі висвітлено основні етапи становлення і розвитку Всесвітньої організації охорони здоров'я як інституційної основи світової системи охорони здоров'я. Проаналізовано юридичні підстави діяльності та особливості членства у Всесвітній організації охорони здоров'я. Визначено зміст та особливості міжнародної правосуб'єктності Організації. Встановлено специфічні риси правотворчої діяльності та проведено аналіз внутрішньо-організаційного та зовнішньо-організаційного механізмів Всесвітньої організації охорони здоров'я. Зазнчено, що Всесвітня організація охорони здоров'я виконує роль основного координуючого органу в сфері охорони здоров'я та тісно співпрацює з державами, з міжнародними міжурядовими та неурядовими організаціями. Визначено основні етапи та напрями співробітництва між Україною та Всесвітньою організацію охорони здоров'я.Розкрито еволюцію розвитку міжнародно-правових відносин у сфері охорони здоров'я від найдавніших часів до сьогодні. Встановлено, що інституційна структура світової системи охорони здоров'я включає численні міжнародні організації та органи, метою яких є забезпечення максимально високого рівня здоров'я всіх людей. Такі організації функціонують як на універсальному, так і на регіональному рівнях. Доведено, що місце Всесвітньої організації охорони здоров'я в інституційній системі охорони здоров'я найбільш повно розкривається через аналіз функцій, які вона виконує. На основі доктринального аналізу трьох видів правових актів, що визначають межі діяльності міжнародних організацій (установчі акти, акти, прийняті на підставі установчих документів, і акти, що зазначені в установчих документах), проаналізовано юридичні підстави діяльності Всесвітньої організації охорони здоров'я. Обґрунтовано, що правотворча функція є однією з ключових функцій Всесвітньої організації охорони здоров'я, закріплених в її Статуті. Виділено два основних види правових актів, через прийняття яких Всесвітня організація охорони здоров'я реалізовує свої повноваження: 1) конвенції та угоди; 2) правила та стандарти. Додатково до правових актів Всесвітньої організації охорони здоров'я належать рішення, які стосуються організації її діяльності. До основних напрямів співробітництва між Україною та Всесвітньою організацією охорони здоров'я відносяться: відновлення і подальший розвиток закладів охорони здоров'я та підготовка відповідного персоналу; боротьба з хворобами: туберкульозом, малярією, венеричними хворобами; підтримка здоров'я матері і дитини; оздоровлення довкілля; вироблення і запровадження стандартизації та статистики у сфері охорони здоров'я; боротьба з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС; боротьба проти тютюнової епідемії; запровадження та підтримка народної медицини та ряд ін. Вказаний перелік напрямів не є вичерпним, оскільки їх кількість та змістовне наповнення постійно трансформуються. Зокрема, одним з нових перспективних стає фармацевтика. З початком військових дій на сході України співробітництво з Організацією здійснюється у напрямі надання практичної допомоги щодо підготовки медичного персоналу, особливо у військових госпіталях та лікарнях прифронтової зони.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат