Дисертація присвячена проблемам патогенезу, особливостям клінікорентгенологічної картини, пербігу та результатам лікування коксартрозу із супутньоюпатологією хребта (кульшово-поперекового синдрому). Створено біомеханічну модельнапружено-деформованого стану системи «хребет-таз-кульшові суглоби» припервинному ураженні одного кульшового суглоба. В моделі розглядається зменшенняосьового навантаження на кульшовий суглоб на 10 та 30%, що відповідаєфункціональній недостатності нижньої кінцівки при коксартрозі І-ІІ та ІІІ-ІV стадіяхвідповідно. Доведено, що перерозподіл напружень та деформацій в протилежномукульшовому суглобі та клубово-крижовому зчленуванні залежить від параметрівхребтово-тазового балансу (кута нахилу крижової кістки та виразності поперековоголордозу) у хворих на коксартроз. При гіполордозі максимальні напруження виявлені упротилежному кульшовому суглобі та міжхребцевих дисках поперекового відділухребта, при гіперлордозі – у протилежному клубово- крижовому зчленуванні тадуговідросчастих суглобах LI-LV. Отримані дані біомеханічних дослідженьпідтверджуються клінічними проявами кульшово-поперекового синдрому. Двобічнийкоксартроз домінує у хворих при гіполордозі, а однобічний коксартроз – пригіперлордозі. Перевантаження передньої колони (міжхребцевих дисків) поперековоговідділу хребта клінічно супроводжувалося люмбоішиалгією, перевантаження задньоїколони (дуговідросчастих суглобів) – люмбалгією. Виявлено також залежність міжзгинальною контрактурою кульшового суглоба та кутом нахилу крижової кістки: пригоризонтальному – згинальна контрактура виражена більше, при вертикальному –менше. Кут нахилу крижової кістки є конституційною константою в дорослої людини,що разом із згинальною контрактурою кульшового суглоба беруть участь у формуванніпоперекового лордозу. Виявлено, що клініко-рентгенологічні прояви кульшово -поперекового синдрому також залежать від параметрів хребтово-тазового балансу. Ухворих із гіперлордотичною поставою домінувала справжня форма hip-spine синдрому(розвиток вертеброгенної патології випереджав розвиток коксартрозу). Коксартрозпереважно гіперпластичний, із повільним прогресуванням. У хворих ізгіполордотичною поставою домінувала зворотна форма hip-spine синдрому (розвитоккоксартрозу випереджав розвиток вертеброгенної патології). Коксартроз переважногіпопластичний, із швидкою формою прогресування. Виявлено кореляцію міжпараметрами хребтово-тазового балансу та вираженістю залишкового больовогосиндрому після ендопротезування кульшового суглоба. Больовий синдром у поперекута стегні оцінювався за шкалами WOMAC, Oswestry та Harris. У хворих ізнормолордотичною поставою результат ендопротезування кульшового суглоба заданими шкалами найкращий, ознак залишкового больового синдрому не виявлено. У хворих із гіперлордотичною поставою результат ендопротезування задовільний, унезначної частини хворих спостерігалася люмбалгія. У хворих із гіполордотичноюпоставою результат ендопротезування кульшового суглоба статистично найгірший,больовий синдром був зумовлений переважно люмбоішиалгією. Виявленізакономірності необхідно враховувати при плануванні ТЕП кульшового суглоба.Хворим із нормо- та гіперлордозом показане ендопротезування кульшового суглоба ізподальшою загальною реабілітацією, а пацієнти з гіполордозом потребують ретельногообстеження у невролога та вертебролога до оперативного втручання та можливоголікування основного захворювання.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат