Роботу присвячено комплексному дослідженню церковно-громадської та духовно-просвітницької діяльності митрополита Полікарпа Сікорського в контексті руху за українізацію Православної Церкви впродовж 1920-х – 1945 рр.У дослідженні проаналізовано світоглядне, духовне та національно-культурне становлення П. Сікорського в дитячому та юнацькому періодах життя, під час праці в київських церковно-адміністративних органах, а також у структурах Уряду УНР. Охарактеризованого його участь в національно-церковному русі на Волині в 1920-х рр., а також внесок в українізацію Православної Церкви впродовж 1930-х рр. уже як вікарного єпископа. Зокрема наголошено на значимості його праці з перекладу українською мовою значного масиву богословської, богослужбової та катехітичної літератури, результати якої є одним із національних надбань.Окреслено позицію владики Полікарпа щодо інституційно-трансформаційних процесів, яких зазнавало православ'я західноукраїнського регіону впродовж 1939 − 1941 рр., зокрема ставлення до зміни юрисдикційного статусу − підпорядкування Московській Патріархії, його еклезіальну діяльність упродовж Другої світової війни, спрямовану на збереження українського православ'я, інституалізацію УАПЦ формації 1942 р., а також консолідацію її єпископату в умовах вимушеної еміграції та спроб набуття повноцінної автокефалії.Ключові слова: митрополит Полікарп, Православна Церква, українське православ'я, Українська Автокефальна Православна Церква, українізація православ'я, Друга Річ Посполита, інституалізація, автокефалія.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат