Надано визначення поняття «вулична злочинність» та «вуличний злочин». Встановлено типові прояви вуличної злочинності. Обґрунтовано, що під час дослідження вуличної злочинності слід використовувати інституціональну парадигму, відповідно до якої злочинність слід розглядати як масове деструктивне явище, різновид протиправної соціальної практики. Розроблено типовий кримінологічний портрет вуличного злочинця. Доведено, що вуличний злочинець – це чоловік у віці 18–39 років, який має повну загальну середню, базову загальну середню освіту, не працює і не навчається, не перебуває у шлюбі, схильний до вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, мешкає у тому ж населеному пункті, де вчинив злочин, раніше вчиняв злочин (злочини).Проаналізовано стан, структуру, динаміку та географію вуличних злочинів; охарактеризовано латентність вуличної злочинності; надано характеристику часу, предметів, спільності вчинення вуличних злочинів; ціни вуличної злочинності та фонових для неї явищ. Доведено, що причинами вуличної злочинності є соціально- економічні, регіональні та демографічні, морально-психологічні та культурні, архітектурні фактори. Основною умовою вуличної злочинності визнано втрату контролю над вуличною злочинністю. Жертву вуличного злочину визначено як будь-яку фізичну особу, якій вуличним злочином завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.Розроблено заходи запобігання вуличній злочинності на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, індивідуальному рівнях та у віктимологічному вимірі. З метою належного забезпечення запобігання вуличним злочинам запропоновано внести зміни та доповнення до чинного КК України.Ключові слова: злочин, вулиця, відкритий простір, географія злочинності, архітектура, вулична злочинність, кримінологічна характеристика, запобігання, програма, жертва, віктимність.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат