У роботі сформульовано низку доктринальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне й практичне значення. Зокрема, вперше сформульовано науково обґрунтовані теоретичні, правові та практичні засади, що стосуються шляхів усунення в кримінально-виконавчому законодавстві України прогалин і колізій. Доведено вплив прогалин і колізій, що мають місце у кримінально-виконавчому законодавстві України, на ефективність процесу виконання-відбування покарань, а саме: встановлено, що їх наявність не лише знижує результативність кримінально-виконавчої діяльності, а і є однією з детермінант, що дестабілізує правопорядок у сфері виконання покарань. Крім цього, визначено закономірності виникнення та розвитку прогалин і колізій у кримінально-виконавчому законодавстві України та здійснено періодизацію цього процесу, а саме: 1) 1991–2003 рр. – регулювання кримінально-виконавчих правовідносин ВТК 1971 р., відомчими актами МВС України та ДДУПВП; 2) 2004–2014 рр. – прийняття КВК та внесення в нього змін і доповнень, спрямованих на приведення умов та порядку виконання покарань у відповідність до європейських стандартів; 3) 2014 р. – наш час – активні, але безсистемні реформи у сфері виконання покарань. З'ясовано зміст та сформульовано авторське визначення поняття «правова прогалина» в кримінально-виконавчому законодавстві України як повної або часткової відсутності законодавчої регламентації тих чи інших суспільних відносин, що потребують правового регулювання у сфері виконання покарань, з урахуванням нормотворчої техніки та принципів нормотворчості.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат