У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування механізмів формування цифрової партисипації в публічному управлінні та сформульовано рекомендації стосовно їх практичного впровадження в Україні. Запропоновано модель екосистеми цифрової партисипації, сутність якої полягає в налагодженні спільної взаємодії «влада – громадяни» засобами діджитальних технологій з метою забезпечення життєдіяльності країни, регіону, міста, району та селища, а її практична реалізація здійснюватиметься шляхом застосування трьох базових механізмів: нормативно-правового (легітимізація процесу цифрової участі від початкового етапу інформування до етапу прийняття управлінських рішень та партнерства в процесі його практичного впровадження), організаційно-супровідного (промоції – залучення до процесів прийняття рішень, анімації – супровід процесів, а також можливості впливати на подальший розвиток продукту партисипації) та ресурсно-технологічного (забезпечення наявності належної програмно-технічної бази, що сприятиме створенню й розвитку інструментів цифрової демократії).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат