У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми сучасного комплексного науково обґрунтованого розуміння сутності, кримінально-правового значення та механізмів врахування знарядь і засобів вчинення злочину у законодавстві та правозастосовній практиці України. У роботі доведено, що попри наявність у КК 30 статей, у яких знаряддя або засоби вчинення відповідних злочинів є конститутивними ознаками, у кримінальному законодавстві відсутня системність у їх використанні. Хаотичним є підхід законодавця і до текстуального закріплення одних і тих самих ознак, і до вибору складів злочинів, у яких вони закріплюються, і до їхнього впливу на караність окремих злочинів. Також встановлено, що сьогодні практична потреба у розмежуванні знарядь та засобів вчинення злочину знівельована. І ті, і інші мають однакове кримінально-правове значення, однаково можуть бути предметом спеціальної конфіскації, однаково вирішується питання про їхню долю у разі визнання їх речовими доказами тощо. З огляду на наведене знаряддя та засоби вчинення злочину як кримінально-правової категорії було піддано детальному науковому аналізу.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат