Дисертацію присвячено комплексному дослідженню генези, доктринальних основ, юридичної природи та особливих правових характеристик освітньої політики ЄС. У роботі висвітлено еволюцію правового регулювання сфери освіти із виділенням основних етапів її становлення, визначено межі її правового регулювання та сучасні тенденції розвитку сфери освіти в межахЄС. Простежено динамічний розвиток освітньої політики ЄС, яка не будучи основою для формування Союзу, на даний момент стає ядром для економічної стабільності країн ЄС. Втім, незважаючи на це, в установчих актах ЄС простежується відмова від уніфікації освітніх політик держав-членів – за законодавством ЄС організація та зміст освіти є їхньою власною прерогативою.Із урахуванням цього автором розглянуто питання складу та повноважень інституцій, які виконують функції щодо формування та реалізації освітньої політики ЄС, визначено джерела її правового регулювання та встановлено методи правового впливу ЄС на освітні політики держав-членів. Охарактеризовано особливості реалізації та правове регулювання зовнішньої компетенції ЄС у сфері освіти, яка насамперед полягає у міжнародно-правовій співпраці щодо вирішення спільних освітніх проблем і включає кооперацію з міжнародними організаціями (як універсального так і регіонального рівня) та державами. Найбільш розвиненою при цьому є співпраця з країнами Європи, в тому числі з Україною, що сприяє формуванню Європейського простору освіти, складовими якого є всі попередньо розпочаті інтеграційні процеси.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат