Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з проведенням одночасного допиту кількох вже допитаних осіб. Метою дослідження є удосконалення на основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства і слідчо-судової практики у світлі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положень щодо проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія тощо), системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-правовий та соціологічні методи (опитування, експертні оцінки). Теоретичні і практичні результати, новизна: обґрунтовано положення, що проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб не є обов'язковим для слідчого при виявленні ним розбіжностей в показаннях, оскільки рішення про його проведення повинно враховувати ймовірність настання протилежного очікуваному результату (з урахуванням можливої ініціативи сторони захисту); визначено, що передумовою для проведення одночасного допиту кількох вже допитаних осіб з метою усунення розбіжностей в їх показаннях є використання фактору присутності психологічно сильного учасника. Ступінь упровадження: у практичній діяльності – при проведенні одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб у кримінальних провадженнях; у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших досліджень питань одночасного допиту кількох вже допитаних осіб. Сфера використання: у навчальному процесі в закладах вищої юридичної освіти – при викладанні кримінального процесу і криміналістики, підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат