Дисертація присвячена вирішенню завдання вдосконалення лікування дітей з синдромом вегетативної дисфункції шляхом вивчення виду порушень моторної функції верхнього відділу травного каналу та призначення схем терапії залежно від типу розладів моторики.Було проведено комплексне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження 109 дітей віком 6–16 років з вегетативною дисфункцією і скаргами з боку органів травлення. Було вивчено клінічну симптоматику захворювань з урахуванням скарг та анамнестичних даних, результатів об'єктивного обстеження, загального клінічного дослідження крові та сечі, біохімічного дослідження крові, дослідження калу на яйця гельмінтів, даних електрокардіографії, консультацій лікарів-спеціалістів, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.Стан слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки та наявність моторно-евакуаторних порушень у вигляді рефлюксу оцінювали за даними фіброезофагогастродуоденоскопії. Визначення евакуаторної функції шлунка проводилося під час ультразвукового дослідження методом наповнення. Усім дітям проведилося вивчення вегетативної регуляції серцевого ритму методом кардіоінтервалографії. Було проведено діагностику рівнів ситуативної (реактивної) та особистістої тривожності з використанням тесту Спілбергера–Ханіна.Виявлено групу дітей із синдромом вегетативної дисфункції і порушеннями моторної функції верхнього відділу травного каналу. Вивчено клінічні прояви, фактори ризику виникнення, типи порушень моторної функції верхнього відділу травного каналу при синдромі вегетативної дисфункції у дітей, визначено зв'язок цих порушень з інфікуваністю H. pylori.Усі обстежені діти були поділені на дві репрезентативні групи. Основна група – 87 дітей із синдромом вегетативної дисфункції іпорушеннями моторної функції верхнього відділу травного каналу та група порівняння – 22 дітей із синдромом вегетативної дисфункції без порушень моторики.З метою проведення лікування діти підгрупи ІА із синдромом вегетативної дисфункції та прискоренням моторної функції ВВТК були поділені на дві терапевтичні підгрупи: ІА1 – отримувала тільки базисну терапію СВД та ІА2 – крім базисної терапії СВД отримувала корекцію порушення моторної функції ВВТК. Пацієнти підгрупи ІБ також були поділені на дві підгрупи: ІБ1 – отримувала тільки базисну терапію СВД та ІБ2 – крім базисної терапії СВД отримувала корекцію порушення моторної функції ВВТК. Була доведена ефективність лікування синдрому вегетативної дисфункції з урахуванням типу розладів моторики верхнього відділу травного каналу.Ключові слова: вегетативна дисфункція; моторна функція; діти

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат