У дисертації розглянуто історичні та теоретичні аспекти стилізації, яка є найпродуктивнішим композиторським методом опрацювання фольклору у музичному мистецтві ХХ століття. Представлені різновиди стилізації: стильова, жанрова, тембральна, фактурна та виконавська. Художньо-естетичний симбіоз індивідуального та загально-національного в межах стилізації фольклору представляє інтерпретаційну множинність композиторських стилів. Особлива увага зосереджена на жанрі коломийки, що є символом національної музичної мови. Адже гуцульський фольклор є мистецьким підґрунтям для геніальних українських композиторів: В. Барвінського, О. Козаренка, Л. Колодуба, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, Н.Нижанківського, М. Скорика, Є. Станковича, Б. Фільц та багатьох інших. Виконавський фольклоризм – це художній симбіоз високопрофесійного виконавства та традиційних виразових засобів, що утворили нове явище, покликане утверджувати національний фольклор у його регіональній різноманітності. Виконавська стилізація фольклору – це метод інтерпретації музичного матеріалу, основним концептуальним критерієм якого є створення художнього образу виразовими засобами фольклору на високому професійному рівні.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат