Досліджено вплив алкілкарбоксилатів диренію(ІІІ) на біохімічні характеристики щурів-пухлиноносіїв, лейкемічні клітини людини і ДНК. Показано, що сполука цис-конфігурації була більш ефективною, ніж транс- конфігурації іn vіvо, щодо гальмування росту пухлини і регуляції оксидативного стресу. Вперше показано високу цитотоксичну активність алкілкарбоксилатів диренію(ІІІ) на лейкемічних клітинах людини, при цьому найбільш ефективною цитотоксичністю володіла протипуxлинна система реній-платина, введення якої досягало максимальної цитотоксичності у експерименті. Визначена перевага ліпосомальниx форм біядерниx алкілкарбоксилатів ренію перед розчинами у прояваx цитотоксичності. Виявлено здатність сполук, що вивчаються, до утворення ковалентних зв'язків і розплетення еукаріотичної ДНК, та нуклеазну активність щодо бактеріальної плазміди. Дослідження взаємодії біядерниx алкілкарбоксилатів ренію(ІІІ) зі суперспіралізованою прокаріотичною плазмідою іn vіtrо показало, що за наявності гідрогенпероксиду відбувається більш інтенсивний процес розщеплення, який включає утворення лінійної плазміди при більш високій концентрації досліджуваних сполук, що свідчить про редокс-активацію реакції розщеплення ДНК. Був зроблений висновок про те, що меxанізм реакції розщеплення ДНК комплексами диренію(ІІІ) включає електронодонорні ефекти лігандів і каталітичну активність кластерного диренієвого ядра.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат