У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягало у комплексній загальнотеоретичній характеристиці впливу позитивного правового регулювання на стан задоволення людських потреб та інтересів.Методологічною основою дослідження слугував потребовий підхід. З огляду на цей підхід зауважено, що будь-яке позитивне право покликане, так чи інакше, бути дієвим інструментом означеного задоволення або, щонайменше, ефективно йому сприяти.Встановлено, що саме у німецькій класичній філософії з'явився термін «правова потреба» (І. Кант). Запропоновано дефініцію правових потреб як потреб людей у якісному й ефективному правовому регулюванні, а також у юридичній допомозі. Предметно-змістовна специфіка таких потреб полягає у необхідності існування та використання суб'єктом певних позитивно-правових (державно-юридичних) явищ як засобів, що впливають на задоволення його біологічних і соціальних потреб та інтересів.Здійснено класифікацію правових потреб: 1) за кількісним складом їхніх носіїв (індивідуальні, колективні, індивідуально-колективні); 2) за сферами життєдіяльності людини (особистісні, економічні, політичні, у сфері соціального захисту, культурно-духовні); 3) за тривалістю (постійні, тимчасові); 4) за рівнем (ступенем) задоволення (повністю чи частково задоволені або взагалі незадоволені; якісно чи неякісно задоволені; своєчасно або невчасно задоволені); 5) за юридично-галузевою ознакою (конституційні, цивільні, сімейні, адміністративні, кримінальні, фінансові, кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні тощо); 6) за юридичним статусом їх носія (правові потреби громадян, іноземців, осіб без громадянства, людей з інвалідністю, дітей, військовослужбовців, представників інших соціальних груп); 7) за суб'єктом задоволення правових потреб (правові потреби, які задовольняються органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими компетентними суб'єктами, фізичними особами); 8) залежно від безпосередньої участі суб'єкта-носія цих потреб у їхньому задоволенні (активні, пасивні).Виявлено кількісні показники вживання терміно-понять «потреба», «інтерес» і спільнокореневих у Конституції України та деяких кодексах України. З огляду на означені показники встановлено:1) цілі, для яких законодавець використовує ці терміно-поняття, а саме: а) для формулювання прав і обов'язків учасників правовідносин; б) для формулювання підстав правообмежень; в) для ідентифікації суб'єктів права; г) для ідентифікації об'єктів права; ґ) для визначення функцій і повноважень органів та посадових осіб; д) для спрямування (обмеження) повноважень, функцій;2) видову належність потреб та інтересів, зафіксованих у Конституції України та деяких кодексах, за сферою життєдіяльності та за їх носієм.В аналогічний до дослідження законодавчих актів спосіб з'ясовано кількісні показники вживання терміно-понять «потреба» й «інтерес» у рішеннях Конституційного Суду України та у деяких постановах Верховного Суду України за 2015-2017 рр.Обґрунтовано положення про те, що за обставин інтерпретаційної (смислової) колізії, коли юридична норма може мати декілька значень, суд ухвалюватиме рішення, зокрема, на підставі аналізу потреб та інтересів, які задовольнятимуться і одним, й іншим тлумаченням, тобто застосовуючи так званий потребовий критерій оцінки соціального ефекту можливих варіантів інтерпретації цієї норми.Враховуючи те, що у первинних міжнародних актах ООН з прав людини терміни «потреба» та «інтерес» використані лише у кількох положеннях, зроблено спробу виявити мінімальні кількісні показники конкретних гарантованих у цих актах людських потреб (інтересів) за сферою життєдіяльності та за суб'єктом-носієм.Досліджено форми «зворотного» впливу правового регулювання на стан задоволення людських потреб та інтересів: а) пряма – стосується власне правових потреб (інтересів); б) опосередкована – стосується неправових потреб (інтересів). Основними напрямами опосередкованого впливу правового регулювання на стан задоволення людських потреб (інтересів) є: 1) позначальний (опредметнюючий); 2) орієнтаційний; 3)інструментально-співвимірний – вплив на формування ієрархії потреб (інтересів) відповідно до їхньої значущості для життєдіяльності суб'єкта; 4) розподільчий; 5) охоронний.Зауважено, що задоволення правових потреб ускладнюється наявністю проблем, зумовлених законодавчими прогалинами, різними видами юридичних колізій, а також порушеннями правил законотворчої техніки. Значний внесок у подолання цих проблем на сьогодні в Україні робить зокрема ВП ВС. Дослідження її судової практики за період 2018-2019 рр. дозволило встановити випадки, коли ВП ВС заповнювала прогалини у законодавстві за допомогою аналогії закону й аналогії права, долала ієрархічні, змістовні, темпорально-змістовні, ієрархічно-змістовні та темпорально-ієрархічні юридичні колізії, а також частково виражені недоліки нормативно-правових актів, спричинені неналежним використанням конкретних засобів законотворчої техніки.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат