Дисертацію присвячено вивченню морфофункціональних змін в оці тварин експериментального та спонтанного характеру, а також впливу на активність відновлювальних процесів залежно від способу введення мезенхімальних стовбурових клітин. Наведено результати макроскопічних і клінічних досліджень (тесту Шиммера, офтальмоскопії, біомікроскопії щілинною лампою, флюоресцеїнового тесту Зейделя, тонометрії, сонографії) на 7, 14, 30 добу після початку лікування та гістологічних досліджень після виведення тваринз експерименту. За введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин (за увеїтів, експериментального кератиту, ерозій, виразок) спостерігається активізація та прискорення репаративних процесів, починаючи вже з 7 доби експерименту, після трансплантації алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, які вводили різними шляхами, залежно від патологічного процесу. За цих умов відбувається значне відновлення експериментально пошкодженої тканини ока, і вже на 30 добу експерименту мікроструктура ока була досить наближеною до такої в нормі. Доведено, що за клінічних випадків у собак із увеїтами/кератитами, виразками, ерозіями спостерігається значне видужання (відновлення тканин) вже на 30 добу, яке фіксувалося клінічно за допомогою тесту Шиммера,біомікроскопії щілинною лампою, флюоресцеїнового тесту Зейделя, тонометрії, сонографії на 7, 14, 30 добу після початку лікування травм очей.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат