Дисертація присвячена творчості визначного польського композитора, піаніста, педагога і диригента М. Мошковського (1854–1925). Багатогранність різних видів діяльності М. Мошковського у сфері фортепіанної музики потребує осмислення його особистості як універсального музиканта, але все ж таки з уклоном у бік виконавства, оскільки саме цей вид діяльності майстра був визначальним і впливав на інші. Композитор вибірково підходить до різних жанрів, що склалися в цій галузі. Композитор вибірково підходить до різних жанрів, що склалися в цій галузі: він визначає пріоритет великих циклічних форм (два концерти) та фортепіанної п'єси. Перевага віддається етюду, танцювальним мініатюрам; палітра останніх, яка містить вальси, мазурки, полонези, слугує підтвердженням великого ареалу, успадкованого музично-історичного досвіду. Разом з тим, у композиторському доробку митця є скерцо, капричіо, фантазія-експромт, музичні моменти, арабески, канон, баркарола, ліричні п'єси, тобто практично весь набір найбільш поширених жанрів романтичної епохи. Розглядаються методичні принципи композитора, розроблені ним принципи аплікатури, яке мають велике значення, але використовується в навчальній практиці недостатньо широко. Вони вельми важливі, тому викладаються в легких етюдах, систематизуючи основні форми віртуозності. М. Мошковський – яскравий приклад універсальної особистості, що демонстрував не тільки свої музичні (композиторські, виконавські) таланти, але й неабиякі педагогічні дарування, редакторські та організаторські здібності.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат