Дисертаційну роботу присвячено дослідженню інтродукції, як процесу збереження генетичного фонду і біологічного різноманіття та введення видів у широку культуру, а також оцінці здатності до натуралізації культивованих лікарських рослин-інтродуцентів та попередженню їх негативного впливу на агрофітоценози.Визначено екологічні особливості інтродуцентів лікарського призначення за стійкістю до основних абіотичних чинників. Встановлені критичні періоди вегетації для 7-ми фармакопейних видів. Оцінено вплив колекціонування на збереження та примноження генетичного різноманіття лікарських рослин. Виявлено перспективні зразки для культивування та сформовано ознакову колекцію чебрецю, що включає 25 зразків.З 16 зразків раритетних видів виділені групи лікарських рослин за інтродукційною стійкістю. Сформований розсадник раритетних видів для розмноження та репатріації. Визначено оптимальні умови для формування штучних популяцій та розроблено рекомендації зі створення таких популяцій для 5-ти раритетних видів. Виявлено ектопічну поширеність 386-ти лікарських рослин-інтродуцентів: найбільша кількість з яких виявлена в рудеральних екотопах – 194 види (40%); найменша в сегетальних – 56 видів (12%).Виділено групу з 11-ти інвазійно-небезпечних лікарських видів-інтродуцентів, розроблено заходи контролю поширення та систему оцінки екологічної безпеки при їх культивуванні.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат