В дисертаційній роботі встановлено, що поверхневі властивості водних фаз та катіонних бітумних емульсій на їх основі мають близькі значення, тому вибір емульгаторів для приготування емульсій з певною швидкістю розпаду рекомендовано проводити на основі аналізу поверхневих властивостей водних фаз. Встановлено, що введення катіонного латексу до складу бітумних емульсій підвищує теплостійкість та еластичність бітумних в'яжучих, утворених внаслідок їхнього розпаду. Показано, що із збільшенням концентрації катіонного латексу у складі бітумних емульсій показники зчеплюваності плівок бітумних в'яжучих, утворених після їхнього розпаду, з поверхнею зерен щебеню та скляних пластин, зростають. Експериментально визначено, що бітумні в'яжучі, утворені внаслідок розпаду модифікованих латексом бітумних емульсій, характеризуються більшою величиною утримуючої здатності в діапазоні низьких температур, порівняно з бітумними в'яжучими, утвореними з емульсій без латексу. Ключові слова: бітумна емульсія, водостійкість, залишкове бітумне в'яжуче, латекс, поверхневий натяг, еластичність, температура розм'якшеності, поверхнева обробка, утримуюча здатність.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат