У дисертації досліджено проблему припинення державної служби за порушення присяги в сучасних умовах правового розвитку України, визначено її теоретико-методологічні та практичні засади, з'ясовано природу присяги як юридичної категорії та явища правової дійсності, виходячи з нормативно-правової регламентації основних принципів державної служби і гарантій державних службовців. Поняття «присяга» охарактеризовано як юридичний факт, крізь призму загального вчення про юридичні факти в теорії права, адже складення присяги породжує правові наслідки, настає відповідальність за її порушення. Визначено основні обставини, за яких терміни «клятва», «присяга» набували саме юридичного змісту у різних правових системах. Акцентовано, що притягнення до юридичної відповідальності за «порушення присяги» є юридично значущими діяннями, тобто проступками. Наголошено, що юридична відповідальність при порушенні присяги може спиратися на морально-етичні критерії, які, формалізуючись, набувають характеру правових.Обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення «присяжних норм» як норм права, які за своїм юридичним значенням є загальнообов'язковим правилом поведінки для суб'єктів, що складають присягу. Вказано на необхідність законодавчого визначення поняття «присяга» як тексту та «порушення присяги» як проступку, вчинюваного державним службовцем, і його конкретного юридичного складу як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок, що Присяга є не лише урочистою обіцянкою додержуватись певних зобов'язань, а конкретним юридичним зобов'язанням, тобто актом, що породжує юридичні факти, оскільки правова природа обіцянки та її застосування не властиві публічному праву.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат