У дисертації здійснено комплексний аналіз передумов, специфіки становлення та характерних рис філософії М. Гайдеґґера і запропоновано її екзистенційне тлумачення. Автором не лише зафіксовано впливи попередників філософії існування на досліджуваного мислителя і спроби останнього секуляризувати їхні базовані на релігійних засадах антропологічні ідеї, але й виявлено самобутність його екзистенціальної філософії. Простежені закономірності тлумачення Гайдеґґером динаміки людського існування: якщо на «ранньому» етапі його творчості вона досліджується передовсім в інспірованому індивідуальною перспективою екзистенційно-темпоральному й танатологічному вимірах, то на «пізньому» – з допомогою філософсько-технічного дискурсу, який постав в аналізі загальноісторичного виміру людини в контексті осягнення суб'єктивізму новочасного мислення. Доведено, що, незважаючи на означену суттєву філософську еволюцію, у мисленні Гайдеґґера, як на «ранньому», так і на «пізньому» етапах, простежується тяглість стосовно екзистенційного тлумачення антропологічної проблематики. Виявлено, що Гайдеґґеровий спосіб мислення, подібно до попередників екзистенціалізму, обумовлює прихід людини до позитивного через неминучий досвід подолання негативного, у зв'язку з чим актуалізується чинник негативних екзистенціалів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат