Уперше в українському мовознавстві досліджено лексикографічні джерела, які зафіксували не лише народнорозмовну, а й книжну лексику творів письменника, зокрема номінації, пов'язані з поширенням суспільно-політичних, соціально-культурних ідей, актуальних для української інтелігенції того часу – українофілів, народників, націоналів, космополітів; проаналізовано в лінгвокогнітивному аспекті концепт ІНТЕЛІГЕНЦІЯ; схарактеризовано лексико-семантичну структуру метафор на позначення внутрішнього стану людини, що засвідчують психологізацію художньої оповіді; змодельовано за художніми текстами І. С. Нечуя-Левицького мовний образ Києва другої половини ХІХ – початку XX ст.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат