У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запроопоновано оригінальний підхід до нового вирішення науково-теоретичного завдання, що полягає в обґрунтуванні основних засад формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України. Встановлено, що державна політика інноваційного розвитку аграрного сектору як найбільш прогресивний засіб досягнення цілей і задоволення потреб усього суспільства повинна розглядатися як складна, багатоелементна система, яка має здатність до самовдосконалення, саморозвитку й самовідновлення. Представлено теоретико-методологічну архітектуру комплексного механізму формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору, яка спирається на принципи ефективного державного регулювання (алгоритмічності; консюмеризму; міжінституційної комплементарності; резільєнтності; цифровізації; екологічності).Запропоновано комплементарну міжінституційну модель державного управління інноваційним розвитком аграрного сектору, орієнтовану на комплексне регулювання інноваційної діяльності аграрного сектору, зокрема, процесом формування, передачі й реалізації наукових розробок у виробництво інноваційної аграрної продукції. Визначено сутність та зміст організаційно-економічного механізму реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору. Розроблено структуру та визначено ключові етапи механізму реалізації державної політики комерціалізації інновацій в аграрному секторі України. Систематизовано особливості та перспективи використання Blockchain-технології в інформаційному механізмі державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору.Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність авторської концепції формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору комплементарного типу. Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність формування імперативів державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України на засадах концепції «зеленої економіки» та кластеризації. Запропоновано структуру механізму державного регулювання земельних відносин в умовах децентралізації, який включає такі складові: нормативно-правову, організаційно-адміністративну, фінансово-економічну, екологічну та встановлення власності на землю. Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність інструментарію оцінки ефективності формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України. Визначена мета та необхідність когнітивного моделювання інноваційного розвитку аграрного сектору державки.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат