Дисертація є першим комплексним дослідженням процесів творення політичних рішень у контексті постдемократичних трендів розвитку суспільно-політичних процесів. Розроблено та апробовано новий концептуально-методологічний підхід на основі комбінування вихідних принципів мережевого аналізу й теорії хаосу, що дозволяє розкрити динаміку трансформацій, складових процесу творення політичних рішень, таких як практики політичної участі, репрезентація інтересів і політична легітимація, та з'ясувати причини делегітимаційних тенденцій. Методологічний доробок включає авторські визначення понять «участь», «представництво інтересів» у контексті ухвалення політичних рішень, розрізнення їх «легітимації» та «легітимізації» на основі понятійно-категоріальної матриці мережевого аналізу. Розкрито типи плебісцитарних пасток («пастки суспільного розколу», «пастки російської рулетки», «пастки популізму», «фасилітації проблеми», «пастки автократії») для обґрунтування амбівалентності застосування форм прямої участі громадян в ухваленні політичних рішень. Надано авторське визначення ефекту «партисипаторного плацебо» як індиферентності конвенціональних форм політичної участі відносно впливу на ухвалення політичних рішень. Запропоновано інтерпретувати цілепокладання і представництво інтересів в ухваленні політичних рішень на основі концепції партикуляризму, з урахуванням можливості його як конструктивного, так і деструктивного ефекту для політичного урядування. Визначено ключові фактори, що вливають на творення політичних рішень в умовах постдемократичного перебігу політикотвірних процесів: деетатизація і девертикалізація політичного урядування внаслідок фрагментації державних функцій між учасниками мережевих мультиакторних форматів вироблення рішень; зміщення делегованих повноважень з рівня державного управління до міжнародних структур, де у процедурах ухвалення рішень домінує вузьке коло учасників з найбільшими квотами голосів; неврегульованість функціонування цифрової економіки, у якій виробництво продуктів і послуг деінституціоналізується та індивідуалізується; формування прекаріату, який не має чітко визначеної політичної афільованості для делегування своїх інтересів у процеси вироблення політичних рішень і є джерелом соціальних фрустрацій; інтенсифікація використання нековенціональних практик участі у політикотвірних процесах, спричинена неефективністю конвенціональних форм залучення громадян у вироблення політичних рішень; доступність онлайнових форм комунікації, що забезпечує можливості маніпулювання громадською думкою шляхом миттєвого й масштабного поширення дезінформації. Доведено, що інкапсуляція ухвалення рішень всередині глобальних владних мереж спричиняє збільшення ентропії та несе дестабілізаційні ризики сучасним системам політичного урядування та світовому порядку.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат