У дисертаційній роботі вирішено важливу науково-практичну проблему встановлення механізмів фрикційної взаємодії контактних поверхонь за дії корозійного та водневого чинників, вирішення якої розширює розуміння механізмів трибокорозії, що дає можливість науково-обгрунтованого підходу до вибору методів підвищення роботоздатності трибопар.Розроблено та вдосконалено електрохімічні підходи для вивчення процесів трибокорозії, що дало можливість: суттєво підвищити точність вимірювання електродного потенціалу при трибокорозії, використовуючи капілярний зонд; за струмами поляризації оцінювати інтенсивність зношування та встановлювати механізми руйнування пасивних матеріалів за співставленням потенціалів корозії, свіжооновленої поверхні та трибопотенціалу.Вивчено вплив зовнішньої поляризації на трибокорозію сплаву Д16Т та сталі 08Х18Н10Т. Встановлено, що катодна поляризація може гальмувати руйнування металів при трибокорозії за рахунок зниження швидкості корозійних процесів, а також призводити до інтенсифікації корозійно-механічного зношування за водневої деполяризації.На основі комплесу досліджень встановлено зміну механізмів трибокорозії технічно чистих металів (Fe, Ni, Zr, Nb, Cu, Al, Ti) за різних режимів водневої деполяризації. Вивчено зміну властивостей поверхневих шарів заліза та сталей внаслідок електролітичного наводнювання та їх роль в сукупності з сорбційно-десорбційними процесами у фрикційній взаємодії поверхонь. Враховуючи механізми взаємодії поверхонь металів при трибокорозії за дії водню та впливу вторинних структур, запропоновано ефективні науково обґрунтовані методи підвищення опору руйнуванню металів за тертя в корозійно-активних та наводнювальних середовищах.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат