У дисертації обґрунтовано науково-теоретичні положення стабілізації зерновиробництва в умовах глибоких кліматичних та техногенних змін в сучасних агроценозах Центральної частини Лісостепу Правобережного. Показано суть, динаміку та направленість цих змін. Підкреслено вплив масового скорочення тваринницької галузі в аграрному секторі економіки на сучасні технології вирощування пшениці озимої. Доведено зростання дефіциту вологозабезпечення ґрунту в існуючих системах землеробства регіону, реальну загрозу наближення його гідротермічних умов до показників північного Степу. Встановлено ефективність використання на потреби ґрунту післяжнивних рослинних решток, позитивну роль передпосівної бактеризації насіння та застосування комплексних мікродобрив в системі живлення пшениці озимої. Вперше в умовах регіону досліджено і доведено доцільність застосування No-till – технології вирощування пшениці озимої в зоні нестійкого зволоження. Підкреслено її вологозберігаючу, протиерозійну та гумусоутворюючу дію та економічну ефективність.Показано значення кукурудзи в стабілізації зерновиробництва в умовах природно-антропогенних змін. Обґрунтовано основні параметри доцільності розширення її посівів в короткоротаційних сівозмінах. Ключові слова: агроценози, сівозміна, гідротермічний режим, пшениця озима, кукурудза на зерно, система удобрення, мікродобрива, бактеріальні препарати, No-till технологія.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат