Працю присвячено комплексному дослідженню футбольної лексики української мови: її формуванню, розвитку та функціюванню впродовж понад столітньої історії футболу в Україні. Сформульовано визначення футбольного дискурсу, диференційовано формальний і неформальний футбольний дискурси, здійснено соціолінгвістичний аналіз побутування української мови в різних суспільних сферах, пов'язаних із футболом. Дисертація є першим в українському мовознавстві всебічним і системним дослідженням футбольної лексики в діахронії та синхронії в усній та писемній формах мовлення – як історично сформованої та функційно розбудованої підсистеми сучасної загальнонаціональної мови, що обслуговує комунікативні потреби українців у вагомій упродовж останнього сторіччя соціокультурній сфері. На основі ґрунтовного аналізу фактичного матеріалу розглянуто періоди зародження, становлення й розвитку футбольної лексики з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. через призму впливу мовних і позамовних чинників та запропоновано шляхи її оптимізації. Описано неформальний футбольний дискурс – жаргонізми в футбольній лексиці та соціолект українських футбольних фанатів. Проаналізовано футбольний ономастикон як один із основних маркерів соціолінгвістичних тенденцій в українській мові футболу, – назви футбольних клубів, вживані у формальному дискурсі, та прізвиська футболістів, використовувані в неформальному дискурсі. Діахронне соціолінгвістичне дослідження української футбольної лексики дало змогу довести, що футбол є однією з небагатьох соціокультурних сфер національного життя, яка цілісно представлена в українській мові формальним і неформальним дискурсами.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат