Дисертацію присвячено дослідженню проблеми правового забезпечення кібербезпеки України, також у роботі здійснено порівняння відповідних практик у європейських країнах. На цьому теоретичному та емпіричному ґрунті у дисертаційному дослідженні запропоновано розв'язання актуальної наукової проблеми – розроблення концептуальних правових засад забезпечення кібербезпеки України, та надані практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів її реалізації. Розроблено логічну схему співвідношення кібернетичної та інформаційної безпеки, а також підпорядкованості різного роду безпек. Запропоновано розробити Концепцію кібернетичної безпеки людини та подано її обґрунтування. Визначено структуру та зміст концепції, а також потребу долучення до її складу документів стратегічного планування України. Подано пропозиції зі структурно-змістовного наповнення зазначеної концепції, зокрема її головні принципи формування, завдання, механізми реалізації й очікувані результати державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки людини. Крім того, обґрунтовано мету гармонізації інформаційних відносин, підвищення відповідальності держави в цій сфері, створення умов для формування сприятливого кібернетичного середовища як стратегічну спрямованість концепції. Визначено забезпечення кібернетичної безпеки як самостійного комплексного міжгалузевого інституту інформаційного права. Охарактеризовано його властивості. Розроблено концептуальні засади правового забезпечення кібербезпеки України на сучасному етапі розвитку глобальних інформаційних процесів. Виокремлено та систематизовано складові національних інтересів України в кіберпросторі. Запропоновано нові механізми співпраці між приватним сектором і державними органами у сфері забезпечення кібербезпеки України. Доведено, що кіберпростір є одночасно об'єктом захисту і джерелом загроз.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат