Дисертаційну роботу присвячено вирішенню наукової проблеми щодо формування та наукового обґрунтування теоретичних засад та методологічних основ розвитку систем кластерного партнерства національної економіки. Досліджено теоретичні концепції еволюції розвитку кластерного партнерства в просторово-часовому континуумі, окреслено роль державного регулювання та інституціонального підґрунтя розвитку систем кластерного партнерства національної економіки. Розроблено концептуальні положення розвитку систем кластерного партнерства, систематизовано принципи формування, управління та розвитку систем кластерного партнерства національної економіки, сформовано науково-методичні положення розроблення програмних цілей систем кластерного партнерства національної економіки. Проаналізовано зарубіжну та вітчизняну практику розвитку міжрегіональних та міжгалузевих систем кластерного партнерства, обґрунтовано структурне забезпечення розвитку систем кластерного партнерства національної економіки, розроблено комплексний науково-методичний підхід до оцінювання структурних властивостей розвитку систем кластерного партнерства. Виявлено тенденції формування та розвитку систем кластерного партнерства національної економіки, розроблено програмні засади формування систем кластерного партнерства як базису для реалізації економічних інтересів учасників машинобудівної галузі у сфері інноваційного розвитку, запропоновано процедуру моделювання кластерної архітектоніки інноваційного розвитку систем кластерного партнерства на прикладі машинобудівної галузі України. Сформовано напрями державної підтримки інноваційного розвитку машинобудівної галузі на основі реалізації інтересів учасників систем кластерного партнерства, обґрунтовано синергетичне управління розвитком систем кластерного партнерства, визначено соціально-економічну ефективність програмного розвитку систем кластерного партнерства. Запропоновано постановку нової наукової проблеми щодо розроблення систем кластерного партнерства національної економіки, яка ґрунтується на положеннях мережевої економіки, а також на базисі поєднання й узгодження системного, процесного, еволюційного та нейромережевого наукових підходів для можливості формування відповідного сприятливого середовища та конфігурації кластерної інфраструктури в контексті подальшої розбудови економіки інноваційного типу. Обґрунтовано концептуальні засади парадигми розвитку систем кластерного партнерства національної економіки, що базуються на положеннях інтеграції та квазіінтеграції, теоретичних підходах, принципах цільової орієнтації, комплексності, ефективності, адресності, а також відповідному методичному інструментарії для реалізації мережевого управління на всіх етапах формування та розвитку систем кластерного партнерства з дотриманням узгодженості цільових вигід за програмними стратегічними цілями та завданнями кластеризації національної економіки.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат