Визначено теоретико методологічні засади дослідження. Систематизовано його поняттєво-категорійний апарат: обґрунтовано авторське визначення поняття «здоров’язбережувальне виховання учнів»; пояснено категорії «загальноосвітні школи Польщі» та «учні загальноосвітніх шкіл Польщі».З’ясовано стан дослідженості генези теорії і практики здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі в історико-педагогічній літературі. Розроблено періодизацію розвитку здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі (ХХ ‒ початок ХХІ ст.) у контексті суспільно-політичних, соціокультурних, освітніх і науково-педагогічних чинників:и виокремлено такі періоди: «передумови» (ХІ ст. ‒ 1918 р.); «розвиток» (1918–1939 рр.); «інтенсивне формування» (1945‒1989 рр.); «модернізація і стандартизація» (1989 р. ‒ початок ХХІ ст.).Схарактеризовано творчий доробок польських учених, громадських діячів, педагогів у ділянці теорії та практики здоров’язбережувального виховання учнів у кожному з виокремлених періодів. Основна увага вчених спрямовувалася: впродовж періоду «передумови» ‒ на проблеми управління фізичним та психічним розвитком дитини, надання фізичному вихованню статусу обов’язкової дисципліни в закладах освіти, проєктування змісту гігієнічного виховання в школах; за міжвоєнного періоду ‒ на проблеми концептуальної ідеї виховання для здоров’я учнів, варіанти практичної організації цього напряму виховання в школі, введення у науковий обіг понять «пропаганда гігієни», «гігієнічне виховання», «культура здоров’я», значення рухливих ігор та забав як засобів збереження здоров’я учнів, роль учителя як головного промоутера культури здоров’я у школі; впродовж 1940 х рр. ‒ початку ХХІ ст. ‒ на проблеми утвердження категорії «здоров’я» у педагогіці, введення у науковий обіг поняття «здоров’язбережувальне виховання», пошук алгоритмів його реалізації в школі. Проаналізовано зміст, методи, засоби і форми реалізації здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Початки систематичного фізичного виховання і гігієнічної освіти в навчальні плани закладів освіти припадають на другу половину ХІХ ст. В 1918‒1939 рр. уважно ставляться до тематичної градації змісту «пропаганди гігієни» окремо для базових шкіл, гімназій та ліцеїв. Після Другої війни і до сьогодні розробляються нові програми здоров’язбережувального виховання з чітким розподілом тем для кожного рівня освіти, зміст цих програм перманентно модернізується. З 2008 р. основною навчальною дисципліною у реалізації здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітньої школи стає «Фізичне виховання».Виявлено особливості підготовки реалізаторів здоров’язбережувального виховання учнів. За міжвоєнного періоду ХХ ст. означена підготовка здійснюється в учительських семінаріях, педагогіумах, педагогічних ліцеях і «учительських» інститутах. З 1960 х рр. підготовку «вихователів здоров’я» здійснюють у 3 річних заочних «напіввищих» Вчительських Студіях санітарної освіти, з 1970 х рр. простежується урізноманітнення формату цієї підготовки. Проаналізовано зміст цієї підготовки за окремими роками часового відтинку 1970 і ‒ 2005 рр. в закладах освіти, які готували спеціалістів напряму підготовки «Фізичне виховання» і напряму підготовки «Педагогічна освіта». Обґрунтовано низку рекомендацій і перспективних напрямів творчого використання польського досвіду здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл за сучасних умов реформування української системи освіти.Ключові слова: загальноосвітні школи, здоров’язбережувальне виховання, культура здоров’я, Польща, учні загальноосвітніх шкіл, фізичне виховання, шкільна гігієна.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат