У дисертації вперше комплексно досліджено психоаналітичний вимір творчості С. Процюка в контексті психоаналітичного дискурсу української літератури. З’ясовано взаємодію психоаналізу й літературознавства, виокремлено спеціальний інструментарій в інтерпретації художніх психоаналітичноцентричних творів. Запропоновано термінологічну базу на означення художніх текстів, що містять психоаналітичні елементи. Визначено чинники, які формують художні тексти психоаналітичного спрямування, з елементами психоаналізу та психоаналітичною домінантою. Виокремлено етапи формування, становлення і розвитку психоаналітичного дискурсу в українській літературі. Окреслено культурну, естетичну та політичну атмосферу, що сприяла актуалізації та інтеграції психоаналізу в український художній дискурс ХХ – ХХІ ст. Запропоновано типологію персонажів у художніх текстах, чия психічна організація детермінована категоріями психоаналізу. Проаналізовано коди психоаналізу в епічній творчості та есеїстиці С. Процюка. У роботі аргументовано, що психоаналіз вагомо означив форманти стилю українського письменника, позначився на сюжетобудові, внутрішньотекстових конструкціях. Охарактеризовано базові категорії психоаналізу, які вагомо оприявнюють психоаналітичний вимір художніх текстів С. Процюка. Проаналізовано специфіку художнього моделювання онірики, архетипної системи та художньої концепції тілесного як стильових і композиційних прийомів текстотворення психоаналітичного дискурсу у творах С. Процюка.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат