Враховуючи специфіку аграрного сектору і відповідно особливості системи управління ним, сформовані наукові засади регулювання стратегічного розвитку аграрної сфери України в контексті економічної політики держави, які відображають вплив економічної політики на забезпечення сталого розвитку національної економіки шляхом уточнення сутнісного наповнення державного регулювання, ідентифікації його елементів, формалізації взаємозв’язків між складовими системи за трьома компонентами: суб’єкт, об’єкт та результати взаємовідносин між ними. Проведено ідентифікацію особливостей аграрної сфери України в частині відображення втрат національної економіки внаслідок глобальних викликів. Виокремлено сучасні основні ризики для аграрного сектору. Розроблено концептуальні засади формування стратегічних пріоритетів аграрної економічної політики розвитку аграрного сектору. На основі поєднання теоретичної, аналітичної та практичної складових дослідження структуровано взаємозв’язки між цільовими параметрами бажаного стану економічної системи держави та стратегічними альтернативами розвитку аграрної сфери. На основі ретроспективного аналізу правових, адміністративних та економічних методів, що використовувались в Україні для розвитку сільського господарства, набула подальшого розвитку періодизація державної підтримки аграрної сфери, що дозволяє аналізувати її ефективність співставно з циклами розвитку національної економіки. За результатами аналізу національних особливостей державної підтримки аграрного сектору в зарубіжних країнах узагальнено та охарактеризовано європейський досвід. В українську практику забезпечення розвитку аграрного сектору доцільно імплементувати систематичну розробку та реалізацію агроінновацій; розширення застосування таких механізмів як страхування, кредитування, пільгове оподаткування, кооперування, державні цільові програми адресної підтримки. Доведено, що удосконалення аграрної економічної політики потребує здійснення диференціації регулюючих інструментів для малого. середнього та великого бізнесу.Розглянуто переваги та недоліки загальної і спрощеної систем оподаткування, які можуть бути обрані до використання суб’єктами аграрного сектору. Визначено фактори, які є пріоритетними при виборі систем оподаткування. Визначено, що основними напрямами розвитку стратегій аграрного сектору є такі: економічна політика держави в аграрному секторі (хімічна промисловість, машинобудування, сільське господарство); технічна модернізація інфраструктури (транспорт, потужності для зберігання сільськогосподарської продукції тощо); система постачання; процес екологізації аграрного виробництва (тваринництво, рослинництво, аквакультура); процес переробки; збут готової сільськогосподарської продукції.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат