Дисертаційне дослідження присвячене теоретичним та практичним аспектам реалізації норм щодо воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду. У роботі простежується формування кримінально-правових норм про відповідальність за воєнні злочини в міжнародному кримінальному праві. Окреслюється періодизація формування норм міжнародного кримінального права, що складається з п’яти етапів, найновіший з яких розпочався з початком роботи Міжнародного кримінального суду, та характеризуються все більш широким визнанням державами необхідності імплементації норм міжнародного кримінального права до їхніх національних законодавств. Наголошується, що міжнародне кримінальне право сформувалося під впливом міжнародного гуманітарного права, і наразі обидві ці сфери (міжнародне гуманітарне та міжнародне кримінальне право) поширюються на всі збройні конфлікти міжнародного та неміжнародного характеру. Наголошується, що в основі сучасної концепції воєнних злочинів лежить понятійний апарат міжнародного гуманітарного права. Водночас підкреслюється, що ці дві області не є тотожніми, і концепція міжнародних злочинів має своє коріння не тільки в міжнародному гуманітарному праві, але й в національних правових системах, звідки були запозичені основні категорії, в яких описується злочинна поведінка. Підкреслюється, що концепція міжнародних злочинів, зокрема воєнних злочинів, не походить напряму з міжнародного гуманітарного права, і що ці сфери розвивалося паралельно.Розглянуто особливості індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини за міжнародним правом. Доводиться, що такі злочини є багатооб’єктнимми, оскільки виражаються в порушеннях встановлених міжнародним гуманітарним правом правил ведення бойових дій, що можуть бути закріплені як в міжнародному праві так і в національному законодавстві держав. Подібні злочини становлять собою зазіхання на міжнародний правопорядок, бути частиною політики держави чи збройної групи, носити масштабний та системний характер. Водночас, окремі воєнні злочини можуть здійснюватися і фізичними особами за своєю власною ініціативою, що виводить на перший план значущість концепцій індивідуальної та командної відповідальності. Підкреслюється необхідність розрізнення воєнних злочинів з іншими типами міжнародних злочинів, зокрема злочинами проти людяності та злочином агресії, що дозволить конкретизувати моделі індивідуальної кримінальної відповідальності за скоєння кожного з таких типів злочинів.Досліджено питання впливу діяльності міжнародних воєнних трибуналів, що були створені після Другої світової війни для кримінального переслідування та покарання ключових воєнних злочинців. Робиться висновок, що діяльність цих трибуналів суттєво вплинула на поняття державного суверенітету, обмеживши дискрецію держав у тому що можна визнавати злочинною поведінкою. Злочинність того чи іншого діяння стала визначатися не тільки бажанням держави криміналізувати це діяння, але й вимогами міжнародного права щодо криміналізації найбільш серйозних злочинів, що викликають занепокоєння всієї міжнародної спільноти. Саме діяльність цих трибуналів дала початок розвитку сучасного поняття міжнародного злочину. Хоча ідея про засудження певної поведінки під час ведення бойових дій як злочинної існувала і до того, вирішальне значення для формування підвалин сучасного міжнародного кримінального права мало саме засудження певних конкретних діянь органами міжнародної кримінальної юстиції. З розгляду окремих справ сформувалося цілісне вчення про міжнародні злочини, в тому числі, про воєнні злочини. Таким чином, вчення про воєнні злочини є продуктом діяльності міжнародних органів кримінальної юстиції.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат