Проведено системний аналіз стимулів у службовому праві України, виокремлено проблеми у їх правовому регулюванні та правозастосовчій практиці, визначено перспективи їх удосконалення з наданням пропозицій з вирішення виявлених проблем.Досліджено та узагальнено положення правової доктрини щодо розуміння службового права, місця і ролі його у системі права та запропоноване авторське розуміння службового права як сфери об'єктивізації стимулів. На основі існуючих доктринальних положень запропоновано авторський підхід до розуміння стимулів у службовому праві як закріплених у нормах службового права засобів впливу на поведінку суб'єктів публічно-службових правовідносин шляхом спонукання до активної правомірної суспільно-корисної службової діяльності із надання додаткових можливостей різного характеру для забезпечення реалізації та захисту, перш за все, публічних інтересів в цілому та інтересів суб'єктів публічно-службових правовідносин зокрема. Виокремлено їх ознаки та надано класифікаційний розподіл стимулів у службовому праві з використанням кількох критеріїв, серед яких, джерело права, в якому закріплюються; особливості правового регулювання правових засад; суб'єкт застосування; структурний елемент норми права, в якому фіксуються; характер правового впливу на службовця; ступінь узагальненості дії; об'єкт стимулювання, час безпосередньої дії; обсяг; специфіка процедури; специфіка оформлення застосування; ступінь централізації процедури; різновид публічної служби; зміст; безпосередній зв'язок із професійною службовою діяльності особи.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат