Дисертація є першим в українській історико-правовій науці комплексним дослідженням проблеми становлення, розвитку й набуття міжнародної правосуб'єктності Держави-міста Ватикан, здійсненим шляхом виявлення їхніх передумов, особливостей і джерел на основі аналітичного осмислення конкретних історичних фактів, подій, явищ і процесів соціально-політичного, державноправового та релігійно-церковного характеру, пов'язаних із зародженням і поширенням християнства та утворенням Християнської (Католицької) Церкви (I-ІІІ ст.); появою папських володінь й об`єднанням їх у папську вотчину (Патримоній св. Петра), що фактично оформилась у Папську область (IV – середина VIII ст.); заснуванням на підставі «дару Пипіна» й утвердженням Папської держави (середина VIII – кінець XIX ст.); виникненням і функціонуванням її правонаступниці – Ватиканської держави (початок ХХ – ХХІ ст.).На підставі аналізу висвітлення в історико-правовій літературі проблем становлення і розвитку державності Ватикану від найдавніших часів до сьогодення удосконалено теоретико-методологічні підходи до розуміння і трактування такого унікального державно-правового явища. Вперше аргументовано, що Держава-місто Ватикан є правовою державою, в якій найвищою демократичною цінністю вважається верховенство права (насамперед – канонічного). І хоч у цій державі (із зрозумілих причин) нема громадянського суспільства, проте уся правова система, законодавча, виконавча і судова гілки влади відносно самостійні і незалежні одна від одної, хоча йпідпорядковані Верховному Понтифіку, та їхня, координована ним, діяльність спрямована на захист прав людини незалежно від її громадянського чи ієрархічного становища. Відтак, засвідчено, що до низки провідних західноєвропейських країн, національні правові системи яких стали базовими для формування правопорядку Європейського Союзу, слід долучати і Ватикан.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат