Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем участі закладів у цивільних правовідносинах, напрацюванні науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері закладів як непідприємницьких юридичних осіб. Розглянуто основні підходи щодо розуміння закладу, його ідентифікуючих ознак та критеріїв класифікації, порядку створення та припинення, цивільної правосуб'єктності, правового режиму майна, пропонується авторське визначення закладу.Періодами генезису законодавства про заклади з моменту проголошення незалежності України виступають 3 етапи, а саме: 1) 1991 – 1996 р. р. – період, що обумовлений становленням національного законодавства у сфері створення та діяльності окремих різновидів закладів, зокрема бібліотек, архівів, музеїв. Визначальним моментом у межах цього етапу виступає закріплення в Конституції України низки культурних, медичних та освітніх прав та інтересів людини; 2) 1996-2003 р.р. – період прийняття спеціальних законодавчих актів у сфері діяльності окремих закладів, зокрема, закладів освіти: дошкільної, середньої, професійно-технічної, вищої; 3) 2003 р. по - сьогодні – прийняття ЦК України та врегулювання у ньому правового становища непідприємницьких юридичних осіб, що виступило рушійною силою для вдосконалення спеціального законодавства про заклади. Даний період характеризується застосуванням інструментарію приватного права при врегулюванні відносин за участю закладів, прийняття профільних нормативно-правових актів у сфері найрізноманітніших видів закладів, зокрема закладів культури.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат