У дисертації комплексно досліджено організаційно-методичні засадипідготовки студентів-філологів у вищих навчальних закладах України в1850-1917 роках та визначено особливості модифікації організаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів (залежність філологічноїосвіти від політики уряду; брак належного навчально-методичногозабезпечення освітнього процесу; недостатня увага до вивчення українськоїмови), а також виокремлено негативні та позитивні тенденції розвиткуорганізаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів.У дослідженні поняття «організаційно-методичні засади підготовкимайбутніх філологів» розглядається як цілісна, упорядкована та багатограннасистема, що має на меті за допомогою змісту, форм, методів і засобівнавчання сформувати у студентів-філологів уміння та навички з мов талітератур, озброїти їх твердими навичками (здатність розв'язувати складніспеціальні теоретичні питання та практичні проблеми основних світогляднихтеорій та концепцій філологічних дисциплін, знання предметної галузі тарозуміння професійної діяльності, здатність до пошуку, оброблення, аналізута критичного оцінювання інформації з різних джерел, оволодінняспеціальними культурологічними та міжкультурними знаннями), а такожрозвинути у них відповідні м'які навички (критичне мислення, вмінняналагоджувати міжособистісні контакти, навички ефективної комунікації таслухання, вміння прогнозувати, гнучкість та адаптивність).З урахуванням дидактичного, нормативно-законодавчого таісторичного критеріїв обґрунтовано три етапи розвитку організаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів у вищих навчальнихзакладах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття та основнітенденції кожного з них, а саме: 1) 1850–1962 роки – реорганізаційно-структурний етап; 2) 1863-1883 роки – інтенсифікаційно-мотиваційний етап; 3) 1884–1917 роки – конверсійно-оновлювальний етап.Схарактеризовано зміст та організацію навчання майбутніх філологів уЗ'ясовано, що зміст навчання майбутніх філологів здебільшого булосконцентровано на класичній філології, вивченні стародавніх мов талітератур. Також вивчалися дисципліни російсько-слов'янської філології, апізніше й романо-германські мови, хоча викладання так званих «нових мов»у різних варіаціях здійснювалося в процесі підготовки майбутніх філологів увсіх університетах. Виокремлено ефективні підходи (полікультурний, індивідуальний,лінгвосоціокультурний, діалогічний, діференційований) й ретроспективнийдосвід підготовки студентів-філологів для подальшої імплементаціїв сучасний освітній процес: запровадження білінгвальної підготовки;наступність у навчанні між середньою та вищою ланками освіти;використання ефективних методів, спрямованих на занурення в мовнесередовище; створення нових подвійних спеціальностей з неспорідненимиспеціалізаціями; вдосконалення культурологічного компоненту освітніхпрограм та навичок міжкультурної комунікації студентів.Визначено ключові поняття дослідження (філологічна освіта,професійна підготовка майбутніх філологів, організаційно-методичні засади,організаційно-методичні засади підготовки майбутніх філологів) та уточненоїх сутність.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат