Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-практичного завдання з розвитку теоретичних положень та розробки науково-методичних рекомендацій щодо формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства на інноваційних засадах. У дисертації визначено економічний зміст стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств як сукупності заходів, що супроводжуватимуть довгострокову траєкторію їх інноваційного розвитку в ринковому середовищі у напрямі досягнення загальної місії, спрямовану на зміцнення конкурентних позицій на основі інноваційності техніки, технологій, товарів, робіт, послуг, підприємства в цілому. Теоретичні результати дисертації пов'язані з удосконаленням дефініції конкурентоспроможності підприємства, процесу проведення стратегічного аналізу чинників зовнішнього середовища за впливом на конкурентні позиції і конкурентоспроможність підприємств. У дисертації формалізовано етапи формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості, розвинуто збалансовану систему показників завдяки виокремленню додаткового ланцюга створення цінності у формі інновацій і посиленні прикладного аспекту у формі стратегічної карти. Дістав подальшого розвитку методичний підхід щодо розробки стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі порівняння його показників із галузевими і позначення конкурентних позицій точками на декартовій площині, координати яких визначаються різницею потенціалів рентабельності всієї діяльності і зносу основних засобів. Проведено сегментацію підприємств за квадрантами Декартової системи координат. Обґрунтовано маркетингову стратегію підвищення конкурентоспроможності підприємства на інноваційних засадах з використанням методу SPACE, визначено ознаки станів стратегічної конкурентної позиції суб'єкта господарювання. Удосконалено методичні положення та розроблено концептуальну модель формування конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості на основі реалізації конкурентного потенціалу з урахуванням рівня інноваційності ресурсного забезпечення та управлінських технологій і методів. Визначено інвестиційні можливості розвитку інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості. З метою удосконалення державної політики щодо розвитку легкої промисловості запропоновано концептуальну модель формування Стратегії інноваційного розвитку легкої промисловості України, якою визначено цілі та завдання розвитку легкої промисловості, інструментарій реалізації та важелі, джерела фінансування і очікувані результати.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат