Дисертацію присвячено дослідженню політики США щодо єврейської еміграції з Радянського Союзу у 1967–1989 рр. Зокрема, визначено загальні принципи та чинники формування політики американської адміністрації щодо еміграції євреїв у зазначений період. Простежено факти порушення прав людини у Радянському Союзі, які підштовхнули окремих представників єврейської спільноти до подання документів на виїзд; Обґрунтувано форми і методи боротьби “відмовників” за свої права; Проаналізовано реакцію радянської влади на рух євреїв за виїзд, зокрема докладно описано основні обмежуючі заходи, покликані запобігти еміграції (Закон про “податок на освіту”, “квоти на виїзд” тощо); Охарактеризовано особливості такого явища як “нешира”; Розглянуто трансформацію політичного курсу США щодо єврейського питання в СРСР у контексті розгортання “холодної війни”; Простежено еволюцію імміграційного законодавства США у контексті прийняття емігрантів із Радянського Союзу; Левова частка уваги присвячена інституту єврейського лобізму як невід'ємної частини політичного життя у цій країні. Єврейські представники відігравали важливу роль у Конгресі, ще значна частина працювала у формі приватної ініціативної філантропії. Лідери усіх найвідоміших світових єврейських організацій аналогічно прагнули вплинути на західні уряди та, найперше, на американський політикум, щоб ті почали клопотати від імені радянського єврейства за припинення їхньої культурної дискримінації.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат