Дисертація є комплексним дослідженням конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації в контексті механізму його реалізації, яку здійснено із врахуванням теоретичної складової та практичного виміру. На підставі проведеного дослідження вперше: доведена доцільність введення нової дефініції «право на мирні публічні зібрання» як узагальнюючого поняття щодо всіх організаційних форм зібрань; запропонована авторська класифікація способів нормативно-правової регламентації порядку організації і проведення мирних публічних зібрань (ситуаційний; дозвіл/заборона; повідомлення й погодження; явочний порядок); представлено авторський підхід до визначення ознак міжнародно-правових стандартів права на мирні публічні зібрання; запропоновано авторське визначення механізму реалізації права на мирні публічні зібрання; сформульований авторський підхід щодо визначення структури механізму реалізації права на мирні публічні зібрання як поєднання загальних та спеціальних його елементів. Удосконалено: положення про комплексний характер конституційного права громадян України на збори, мітинги, походи і демонстрації як багатогранного, соціального, політичного і правового явища, що охоплює суб'єктивне конституційне право; форму безпосередньої демократії і комплексний правовий інститут; положення щодо змісту права на мирні публічні зібрання як природнього права людини, яке належить їй від народження, незалежно від урегульованості цього права на законодавчому рівні. Дістали подальший розвиток положення щодо: співвідношення та взаємопов`язаності права на мирні публічні зібрання з іншими конституційними правами та свободами; змісту нормативно-правового й інституційно-правового механізму реалізації права на мирні публічні зібрання; необхідності прийняття закону про мирні публічні зібрання.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат