Дисертація охоплює комплексне вирішення наукового і практичного завдання,спрямованого на дослідження кримінальної відповідальності за необережнезаподіяння смерті іншій особі, відповідальність за яке передбачена різними статтямита частинами статей Кримінального кодексу України.Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовійдоктрині, у якому кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смертііншій особі досліджується комплексно та охоплює усі склади кримінальнихправопорушень, що можуть мати своїм наслідком необережне заподіяння смерті.Наукова новизна праці полягає в тому, що у роботі вперше: дослідженокримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті в історичномурозрізі з урахуванням різних історичних періодів, зокрема виокремлено чотириперіоди розвитку кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смертііншій особі, проаналізовано норми законів, які історично встановлюваликримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті та зазначено їхкількість в кожному з виділених періодів, встановлено, що з розвитком людствазаконодавцем кількість досліджуваних нами кримінальних правопорушень постійнозбільшується; досліджено абсолютно всі кримінальні правопорушення, що маютьсвоїм наслідком необережне заподіяння смерті особі, проведено юридичний аналізкожного з них, проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки; визначенопроблеми кримінально правової кваліфікації необережного заподіяння смерті іншійособі; проаналізовано санкції кримінальних правопорушень; вивчено судовупрактику з призначення покарань; на підставі аналізу 1701 судового вироку за 2019рік встановлено частоту застосування конкретного виду покарання за вчиненнякримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння 3смерті іншій особі; запропоновано внести зміни до кримінального законодавства вчастині кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особіта обґрунтовано це необхідністю покращення правозастосування.Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньомупроцесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про щосвідчать відповідні акти впровадження.У дисертації проаналізовано стан дослідження кримінальної відповідальностіза необережне заподіяння смерті іншій особі у кримінально-правовій доктрині.Узагальнення наукових розробок з питань охорони життя нормами кримінальногоправа дає можливість запевнити, що окремі положення необережного заподіяннясмерті особі отримали належну увагу серед науковців сучасності. Основниминапрямками дослідження були: історія становлення та розвитку кримінальноївідповідальності за «вбивство через необережність»; питання кваліфікації вбивствачерез необережність та суміжних складів злочинів; призначення покарання завбивство через необережність та деяких злочинів.Встановлено, що до переліку найбільш дискусійних питань належать:використання терміну «вбивство» у ст. 119 КК України та оціночних понять «тяжкінаслідки», «загибель людей» у спеціальних складах кримінальних правопорушень, вяких необережно заподіюється смерть іншій особі; використання різних критеріївдля під час розмежування та класифікації кримінальних правопорушень, що маютьсвоїм наслідком необережне заподіяння смерті, що охороняється нормамикримінального права; розмежування окремих видів кримінальних правопорушень,що мають своїм наслідком смерть особи; доцільність декриміналізації такриміналізації окремих кримінальних правопорушень.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат