У роботі висвітлено результати дослідження комплексного визначення, виявлення умов розвитку і порівняння функціонування політичних процесів на субрегіональному рівні в Україні на прикладі Закарпатської, Львівської і Чернівецької областей в 2010-2015 рр. В історіографічному аспекті зображено, що за останні п'ятдесят років субнаціональна проблематика пройшла складний шлях до становлення в порівняльній політології: від свого відкриття до формування самостійного дослідницького напряму. Зазначено, що характерною ознакою досліджень українських вчених є розуміння субдержавних процесів через спектр дотичних понять, концептів та явищ, які не завжди розглядаються в проблематиці безпосередньо. Приділено увагу теоретико-методологічному аспекту, зокрема продемонстровано, що основа досліджень субрегіонального рівня політики ґрунтується на застосуванні субнаціонального порівняльного методу, який за час відповідного розвитку пройшов два етапи: «класичний» та «новітній». Відзначено, що субнаціональний політичний режим обґрунтований вченими як ключове явище та базова категорія у рамках територіальних досліджень. У дисертації виділено той момент, що про режим варто говорити через контекст двох суперечливих, проте взаємодоповнюючих, тез: режим як даність і режим як кореляція. З методичного боку встановлено, що вимірювання політичних процесів на субнаціональному рівні прийнято здійснювати через два види технік – інституційної та експертної. У дисертації застосовані обидва шляхи, що базуються на наявному здобутку та авторському новаторству з точки зору конструювання методик, а сам процес їхньої реалізації – на використанні інтервального підходу в аналізі інституційного зрізу територіальної одиниці. Виділено той момент, що експертні техніки засновуються на судженнях знавців місцевої політики, а інституційні – на формальних показниках функціонування різних вимірів політики. Окреслено, що вивчення і вимірювання функціонування політичних процесів на субрегіональному рівні сприяє широким дослідницьким можливостям для висвітлення інституційного розвитку територіальних одиниць у державі. З іншого боку, це впливає на безпосередній оптимальний пошук механізмів, що своєчасно, з практичної точки зору, здатні зумовити внутрішнє перетворення проблемних інституційних вимірів у кореляції до демократичного спрямування.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат