Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правових засадзабезпечення в Україні захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі. Висвітлено загальнотеоретичні та практичніпитання забезпечення захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі.Досліджено історичний шлях інституту захисту авторських і суміжнихправ на території сучасних країн, таких як Україна, США, країн ЗахідноїЄвропи. Звернено особливу увагу на розвиток адміністративно-правовихвідносин щодо захисту цифрових об'єктів авторських і суміжних прав.Автором наголошено, що право інтелектуальної власності є однією знайдавніших складових суспільно-правових відносин, і проблеми, щостосуються цієї галузі права, часто виходили на перший план уєвропейському суспільстві. Необхідність захищати інтелектуальну власністьвиникала через бажання авторів зберегти право отримувати вигоду зі своготвору, а також через постійні випадки зазіхання на продукціюінтелектуальної власності. Незважаючи на те, що проблема праваінтелектуальної власності та її захисту була завжди досить актуальною,античність і середньовіччя не знали універсальних кодексів, які бзабезпечували відповідне правове підґрунтя права інтелектуальної власності.Аргументовано, що новий час і суттєвий прогрес у виробництвіпризвели до розгалуження права інтелектуальної власності, оскільки виникаєнеобхідність регулювати ускладнені правовідносини як у сфері промисловихвинаходів, так і в сфері авторського права на художні твори. З розвиткомміжнародних відносин система реєстрації авторських прав ускладнюється таглобалізується, виникають міжнародні інститути регулювання правовідносину сфері інтелектуальної власності. Поступовий розвиток цієї сфери триваєдосі та буде тривати в подальшому через постійний розвиток технологійвиробництва та трансляції інформації.Досліджено особливості правового регулювання існування об'єктівавторських і суміжних прав, що виражені у цифровій формі. Авторомнаголошено, що об'єкти авторського права, що виражені у цифровій формі,виступають в якості інформації, яка поширюється каналами зв'язку, аправова регламентація захисту та обіг такої інформації відноситься допредметної сфери інформаційного права. Це вимагає включення до складусуб'єктів інформаційних правовідносин не тільки авторів, правовласників таінших осіб, які безпосередньо беруть участь у створенні, поширенні івикористанні творів, а й суб'єктів, які забезпечують технічну сторонуінформаційного обміну.Обґрунтовано висновок, що природа об'єктів авторських і суміжнихправ, що виражені у цифровій формі дещо ширша за межі авторського права,це висуває додаткові вимоги до правового регулювання їх обігу і захисту всилу того, що такі вимоги виходять також й за межі інформаційного права.Наявність таких особливостей, а також однорідних суспільних відносин, щовиникають з приводу створення, поширення і використання творівлітератури, науки і мистецтва, що виражені в цифровій формі та захистутаких об'єктів в технічно складному та наукоємному глобальномуінформаційному середовищі, є вагомою підставою для виникнення окремогоінституту захисту таких об'єктів, а саме інституту захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі.Встановлено, що основними принципами захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі, які реалізуютьсяінформаційно-правовими способами є: принцип транскордонності татранспарентності глобального інформаційного середовища; принципвідповідальності учасників інформаційного обміну за незаконне розміщенняматеріалів, що захищаються авторським правом в інформаційному просторі;принцип обмеженої відповідальності оператора зв'язку за зберігання тапередачу інформації, яка захищається авторським правом, без дозволу їїправовласників; принцип можливості обмеження доступу до інформації длязахисту законних інтересів авторів і правовласників .Досліджено існуючий на сьогоднішній день стан захисту авторських ісуміжних прав на національному та міжнародному рівнях. Міжнароднийдосвід свідчить про необхідність використання принципово нових підходівдо правового регулювання в даній сфері. При цьому деякими країнами,такими, як ФРН, США, Франція були вироблені необхідні правовіінструменти, які слід імплементувати в українське національне право,наприклад, законодавче регулювання діяльності сервіс-провайдерів,файлообмінних сервісів та ін.Встановлено, що правовий супровід інтелектуальної діяльності тазахист прав творчої особистості або винахідника у міжнародномузаконодавстві достатньо широко представлений та чітко структурований.Процес удосконалення нормативної бази зазначеної сфери розпочався ще уХІХ ст., але досконалості набув у ХХІ ст., коли суспільство стикнулися ізстрімкими глобалізаційними змінами.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат