Дисертацію присвячено дослідженню застосування режимувідеоконференції у кримінальному судочинстві. На базі положень загальноїтеорії кримінального процесуального права та криміналістики, результатівузагальнення та аналізу судово-слідчої практики розроблено теоретичніположення та практичні рекомендації щодо застосування режимувідеоконференції у кримінальному провадженні, а також науковообґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства з питаньзастосування режиму відеоконференції.У роботі розглянуто поняття технічних засобів і технологій, щовикористовуються під час застосування режиму відеоконференції укримінальному провадженні. Запропоновано визначити узагальненудефініцію «технічних засобів в кримінальному судочинстві», під якоюнеобхідно розуміти сукупність технічних приладів, пристроїв, пристосувань,що використовуються під час проведення процесуальних дій та прийняттяпроцесуальних рішень, за допомогою яких виявляються, фіксуються івилучаються данні, явища та події, що мають доказове значення длякримінального провадження.Проаналізовано класифікацію науково-технічних засобів, історію їхрозвитку та запровадження. Обґрунтовано, що 1) науково-технічні засобивикористовуються на всіх стадіях розкриття та розслідування кримінальнихправопорушень і відіграють у сучасних умовах вирішальну роль у пошуку,виявленні, фіксації доказової інформації; 2) немає чіткого визначення тасистематизації засобів науково-технічного забезпечення правоохоронноїдіяльності; 3) доцільно навести у законі вичерпний перелік усіх допустимихдля використання у доказуванні науково-технічних засобів неможливо черезїх безперервне оновлення.У ході проведеного дослідження виявлено низку причин, які впливаютьна ефективність використання науково-технічних досягнень у діяльностіправоохоронних та судових органів: відсутність належної уваги до питаньмодернізації підрозділів правоохоронних органів технічними засобами;недостатнє фінансування даної сфери; відсутність достатньої кількостіфахівців у даній галузі та їх кваліфікації; проблематичність використанняінноваційних технологій; неналежна нормативно-правова база та відсутністьсистемного підходу до питань інноваційної модернізації правоохоронних тасудових органів; використання пропрієтарного програмного забезпечення;значна витратність коштів на використання сучасних технологій.Визначено, що під інформаційними технологіями, яківикористовуються під час застосування відеоконференції в кримінальномусудочинстві слід розуміти сукупність засобів, прийомів і методів отримання,обробки та передачі первинної інформації на відстань в режимі реальногочасу для отримання доказів з метою встановлення обставин кримінальногопровадження.У зв'язку з чим доведено доцільність нормативно-правовогозакріплення використання терміну «інформаційні технології» припроведенні процесуальних дій у дистанційному кримінальному провадженні.Досліджено доктринальні поняття та сутність режиму відеоконференціїу кримінальному судочинстві, на підставі чого визначено, що режимвідеоконференції – це передбачена Кримінальним процесуальним кодексомУкраїни телекомунікаційна інформаційна технологія проведення допиту тавпізнання осіб чи речей під час досудового розслідування, судовогопровадження та допиту за запитом компетентного органу іноземної державипри трансляції з іншого приміщення у режимі реального часу за допомогоюаудіовізуальної взаємодії з використанням технічних засобів таінформаційних технологій, які мають забезпечувати належну якістьзображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судовогопровадження, а також інформаційну безпеку.Проаналізовано підстави проведення слідчих (розшукових) тапроцесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному судочинствіта виявлена недосконалість чинного законодавства у питанні визначенняпроцесуального кола осіб, які беруть у ній участь. У зв'язку з чим, з метоюзабезпечення прав та законних інтересів осіб, які можуть приймати участь врежимі відеоконференції запропоновано внесення зміни до п.1 ч.1 ст. 232КПК України.Встановлено, що в аспекті проведення та фіксації допиту дітейукраїнське законодавство потребує свого вдосконалення. Зокрема,акцентовано увагу на тому, що проведення допиту неповнолітньогосвідка/потерпілого (особливо у справах що стосуються сексуальногонасильства) необхідно проводити виключно в режимі відеоконференції, зметою мінімізації негативного впливу на психіку дитини. У зв'язку з чимзапропоновано внести зміни до п. 3 ст. 226 КПК України у частині, щостосується допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, якпід час досудового розслідування, так і під час судового розгляду тапередбачити імперативну норму щодо проведення допиту малолітнього абонеповнолітнього свідка, потерпілого виключно у режимі відеоконференції.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат