Дисертацію присвячено спеціальному вивченню жанру обробки народної пісні, його історичного та художнього значення в творчості Людвіга ван Бетховена та в контексті традицій віденської класичної школи, що є першим системним науковим досвідом для сучасного українського музикознавства. Визначено, що актуальність обраної теми зумовлена відсутністю у вітчизняному бетховенознавстві монографічних досліджень про цю масштабну галузь бетховенського доробку; назрілою необхідністю включення до українського наукового обігу тих сучасних праць за пропонованою проблематикою, які протягом останніх десятиліть опубліковані в Європі, США та Канаді; важливістю відтворення історичного контексту, передумов, життєвих обставин, що акумулювали інтерес Л. ван Бетховена до жанру обробки. Ці аспекти склали наукову новизну пропонованого дослідження. З'ясовано, що віденському класику (як і його видатному сучаснику Й. Гайдну), належить велика кількість обробок народних пісень – 179, що увійшли до складу 8 збірок із 19 етнічними за походженням пісенними колекціями. До обробок композитор звертався протягом 14 років – з 1806– 1820 роках. Це становить майже третину терміну його творчої активності у зрілий та перехідний періоди, названі та обґрунтовані в роботі як «пісенний етап» творчості, що концентрує не тільки концептуальні твори великої форми, а й малі форми, серед них, у тому числі, авторські пісні та обробки 3 фольклору. Сумарно підраховано, що останні перевищують кількість пісень композитора удвічі, становлять самостійну і потужну галузь його спадку. У цьому аспекті відтворено певні закономірні історичні паралелі між старовинною практикою збирання, обробки, видання пісенних колекцій та її розвитком у передкласичний і класичний періоди розвитку музичного мистецтва з метою порівняння різних жанрово-стильових тенденцій еволюції обробки та вияву останніх у творчості віденських класиків, зокрема, Л. ван Бетховена.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат