У дисертації на основі дослідження комплексу питань, що виникаютьпід час спеціального досудового розслідування кримінальнихправопорушень, сформульовані наукові положення та одержані результати,що у сукупності спрямовані на вирішення важливого наукового завдання вгалузі кримінального процесу й містить практичні рекомендації щодозбирання доказів у кримінальних провадженнях зазначеної категорії.Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічнимдослідженням теоретичних і практичних проблем спеціального досудовогорозслідування кримінальних правопорушень з урахуванням сучасного станукримінального процесуального законодавства України.Досліджено історію розвитку кримінального процесуального права приспеціальному досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень вУкраїні та за її межами. Вітчизняний досвід нормативного регулюванняспеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.Розроблено наукові основи наукового визначення спеціальногодосудового розслідування кримінальних правопорушень в умовах новогокримінального процесуального законодавства.Акцентовано наукову позицію стосовно характеристики норм, яківизначають підстави, порядок та особливості здійснення спеціальногодосудового розслідування, як нової процедури інституту досудовогорозслідування. Зазначено, що структурно ця процедура складається з норм,які залежно від специфіки предмета нормативного регулювання,об'єднуються у дві групи – метанорми і субстанційні норми.Встановлена юридична природа та сутність спеціального досудовогорозслідування кримінальних правопорушень; визначені поняття та місцеспеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень усистемі досудового розслідування; досліджене генезис використанняспеціального досудового розслідування на теренах України та досвідзастосування спеціального досудового розслідування в країнах Європи,Великої Британії та США.Досліджені: права учасників спеціального досудового розслідуваннякримінальних правопорушень; порядок призначення та здійсненняспеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень;особливості клопотання про призначення спеціального досудовогорозслідування кримінальних правопорушень та здійснення спеціальногодосудового розслідування кримінальних правопорушень, визначені види тазміст рішень спеціального досудового розслідування кримінальнихправопорушень і правові наслідки проведення спеціального досудовогорозслідування кримінальних правопорушень та практика їх застосування.Констатовано поліаспектне функціональне призначення процедуриспеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень,оскільки вона зумовлює: 1) забезпечення правового регулюваннякримінальних процесуальних правовідносин і досягнення завданькримінального провадження в умовах відсутності підозрюваного; 2)установлення гарантій дотримання прав людини, попри певні відступи відзагальної кримінальної процесуальної форми; 3) сприяння невідворотностіпокарання. Водночас, наголошено, що сучасна нормативна модельспеціального (заочного) досудового розслідування кримінальнихправопорушень потребує суттєвого доопрацювання, яке слід спрямувати на:1) повноту нормативного врегулювання; 2) приведення окремих положень увідповідність з Конституцією України та міжнародно-правових актів; 3)усунення суперечностей, асиметричності нормативного забезпечення,невиправданої термінологічної полісемії, а також забезпечення єдностінормативного регулювання на рівні КПК.З огляду на те, що для дослідження сутності спеціального (заочного)досудового розслідування вихідним положенням є характеристика термінів«спеціальний», «заочний», автором розглянуто доктринальні підходи до йогорозуміння. Аргументовано, що незважаючи на численні наукові розробки іззазначеного питання в різних галузях права, на сьогодні бракує єдностіпозицій науковців щодо термінологічного тлумачення і змістовногонаповнення категорії «спеціальний», «заочний». На підставі синтезу наявнихнині поглядів і з урахуванням особливостей предмета дослідженнязапропоновано авторський підхід до визначення цих понять.Досліджено сучасну нормативну модель спеціального (заочного)досудового розслідування, що міститься у главі 241 КПК, в аспектівиправданості законодавчого підходу до встановлення єдиних правил привідсутності підозрюваного. Зроблено висновок, що такий підхід законодавцяє найбільш оптимальним, оскільки враховує потенційно негативні впливирізної ґенези, уніфікує кримінальну процесуальну форму, створює правовепідґрунтя, яке, за умови його вдосконалення, здатне: 1) забезпечитиефективне здійснення досудового розслідування й досягнення завданькримінального провадження; 2) забезпечити права, свободи й законніінтереси осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат