Дисертацію присвячено проблемам запобігання насильницькій злочинності військовослужбовців. Автором сформульовано низку положень, висновків та пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для практики запобігання цьому виду злочинності. Наголошується на тому, що кримінальне насильство може бути тільки двох основних видів: фізичне та психічне. Спроби включити в кримінальне законодавство інші види, які не відносяться до останніх, є зайвими і недоречними. Надано визначення поняття кримінального насильства у військовій сфері; визначено кримінологічне поняття військового насильницького злочину; наведено додаткові аргументи на підтримку позиції щодо спеціальної протиправності військових злочинів; досліджено кримінально-правові наслідки насильства військовослужбовців; здійснено класифікацію військових насильницьких злочинів за комплексною кримінологічною підставою. Дослідженням кількісних показників злочинності військовослужбовців в Україні встановлено, що структура злочинності військовослужбовців складається із загальнокримінальних і безпосередньо військових злочинів. З'ясовано, що детермінанти насильницьких злочинів військовослужбовців поділяються на: не обумовлені військовою службою і обумовлені військовою службою (особливо в період бойових дій). Наголошено на небезпечності криміногенного впливу ідеологічних факторів на сучасну насильницьку злочинність військовослужбовців. На підставі аналізу сучасної кримінологічної інформації надано типологію насильницьких злочинців-військовослужбовців та кримінологічну класифікацію жертв насильницьких злочинів військовослужбовців. Підтримано позицію вчених-кримінологів щодо трирівневої системи заходів запобігання насильницькій злочинності військовослужбовців – на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Заходи загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального характеру протидії насильницькій злочинності військовослужбовців можуть бути економічними, політичними, ідеологічними, культурними, національними, соціально-біологічними, соціально-психологічними, організаційно-управлінськими, правовими та іншими. Наголошується на тому, що важливе місце в колі суб'єктів запобігання військової злочинності займають молодші командири. Відповідна Концепція реформування цієї сфери повинна здійснюватися в короткостроковій і середньостроковій перспективі. Удосконалено підходи щодо патріотичного та військово-патріотичного виховання молоді та інших громадян. Виховання почуття патріотизму і любові до своєї країни повинно здійснюватися не тільки з метою військово-патріотичного виховання. Запропоновано виділити в окремий напрям заходи запобігання злочинності військовослужбовців в бойовій обстановці.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат