Дисертація є комплексним дослідженням актуальної проблеми соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в освітніх закладах недержавної форми власності, що знайшло своє відображення у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності авторської соціально-педагогічної технології тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів у приватних закладах освіти України. У дисертації вперше здійснено дослідження тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів у закладах приватної освіти; визначено поняття «тьюторський супровід соціального розвитку молодшого школяра», «технологія тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів», розкрито їх зміст. Досліджено генезу та стан тьюторингу у зарубіжній і вітчизняній освітній практиці на основі компаративного аналізу національного і європейського досвіду; узагальнено стан розвитку приватних шкіл в Україні та розвитку в них тьюторингу шляхом аналізу статистичних даних, освітніх програм та існуючих тьюторських практик; класифіковано практики тьюторської діяльності за критеріями функціональності та наповненості. Розроблено й обґрунтовано авторську технологію тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів приватних закладів освіти та авторську структурно-функціональну модель її упровадження у приватній школі, Розроблено й обґрунтовано авторські методи тьюторського супроводу, розширено функціональне призначення методу Інтро та рефлексивних занять, тьюторіалів, профайлів тьюторанта та поведінкових контрактів з метою їх використання в умовах впровадження технології тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів та з урахуванням карантинних обмежень в умовах пандемії і розвитку дистанційних форм навчання. Експериментально доведено ефективність авторської технології тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів та структурно-функціональної моделі її упровадження у приватній школі. Узагальнені результати експерименту свідчать про скорочення кількості дітей із початковим рівнем соціального розвитку та суттєве збільшення у ЕГ чисельності дітей із домірним рівнем соціального розвитку. Результати формувального етапу експерименту засвідчили наявність позитивних змін за визначеними критеріями і показниками. Зокрема, суттєво скоротились чисельність дітей ЕГ із високим показником загальної агресивності та схильності до відкритої агресії. Натомість, збільшилась кількість молодших школярів ЕГ з високим рівнем сформованості здатності до обробки соціальної інформації, до соціальної взаємодії у групі однолітків, до соціальної рефлексії. Молодші школярі з ЕГ покращили свою здатність до розуміння різноманітних невербальних реакцій, до розрізнення емоційних станів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат